«Біси» — один із найспірніших романів Достоєвського. Одні бачать у ньому пророчий памфлет. Інші — своєрідне літературне поле для випробування різних філософських ідей. Треті — витончений психологічний трилер. В основі сюжету лежить реальна подія — «справа Нечаєва», що сколихнула інтелектуальну Росію 70-х років. Революціонери, члени невеликого підпільного гуртка, убили свого товариша, який вирішив «відійти від справ». Втім, Достоєвський зовсім не прагне викласти фактично достовірну картину того, що сталося. Його твір набагато глибший: у приватній, одиничній російській трагедії він знаходить загальнолюдське і світове. У «Бісах» з’являється, мабуть, рекордна для одного роману кількість персонажів, які стали віхами світової літератури та філософії. Це й Микола Ставрогін, над яким згодом так ретельно розмірковували Ніцше та Фрейд. І Кирилов, чиї ідеї вплинули на А. Камю та філософію екзистенціалістів. І Петро Верховенський із товаришами по «ячейці», образи яких переосмислюють Л. Вісконті та інші діячі культури ХХ століття, досліджуючи вже нову «бісовщину» — фашизм.