Білі одежі

Різкий за сюжетом твір, заснований на документальному викладі про протистояння в радянській науці 1940–1950-х років справжніх учених-генетиків із неосвіченими кон’юнктурниками — прибічниками «академіка-агронома» Т. Д. Лисенка, який запевняв, що за належного догляду з жита може вирости пшениця; а також про те, як перші в умовах цілковитого панування других і з несподіваною підтримкою окремих представників різних соціальних верств продовжують таємно свої експерименти, одягаючи вимушену личину конформізму, й тим самим пояснюють феномен тотального лицемірства, «подвійного» буття людей радянського соціуму.

За цей роман у 1988 році письменника було удостоєно Державної премії СРСР.