Яна нещасна. Людина, яка підтримувала її віру в себе, була батько — але його більше немає. Колись Яна мріяла співати, та тепер голос зник — ніби її взагалі ніхто більше не чує. А коли мама з головою поринає в нові стосунки, життя остаточно стає нестерпним: вітчим намагається зображати «доблого татусика» з підозрілим ентузіазмом. Кіт — ненормальний. Це очевидно кожному, хто хоч щось про нього чув — а хоч щось про Нікіту Синицина чула майже кожна людина в цьому маленькому місті. У Кіта татуювання на обличчі, він б’ється з однолітками, знімає на камеру дикі речі та викладає в мережу. Він некерований, агресивний і тримається так, ніби не боїться нікого й нічого. То чому ж, коли все стає зовсім жахливо, цей псих виявляється єдиним, хто приймає сторону Яни?