Андрій Безіменний

У повісті «Андрій Безіменний» (1829) імператор Петро легко розв’язує проблеми невдачливих головних героїв, при цьому в усіх ситуаціях незмінно залишаючись величним, відповідно до своєї посади.

Корнілович Олександр Осипович — письменник-декабрист, історик, автор досліджень і повістей, присвячених епосі Петра I, а також «Життєпису Мазепи», що став вступом до поеми К. Ф. Рилєєва «Войнаровський».
Був членом Південного товариства, був засуджений, відправлений до Нерчинських рудників, але незабаром повернений до Петербурга для додаткових допитів.
Близько п’яти років провів в ув’язненні в Петропавлівській фортеці, потім був посланий рядовим на Кавказ.
Корнілович виступає гарячим прихильником петровських перетворень, особистості Петра та його вірних друзів і противником косної старовини. Такий погляд на речі різко розходився з історичною концепцією М. М. Карамзіна: поважаючи й шануючи його праці, декабристи, зокрема й Корнілович, не поділяли поглядів і переконань історика. Олександр Осипович — тверезий реаліст, який віддає перевагу перед спокусами поетизації давньої Русі чіткому аналізу прогресивних тенденцій нової історії. Більше того, реалізм О. О. Корніловича ніби врівноважував романтичні захоплення декабристів.
Під час походу проти горців у Дагестан у 1834 році О. О. Корнілович захворів на гарячку й помер.