50 і одне дихання глибше

Коли вже нікуди йти, а колишній шлях повністю й остаточно перекреслено — залишається тільки дихати. І навіть це робити шалено складно, бо спогади продовжують роз’їдати, так само як і життя, що й далі тягне за собою неприємні «подарунки».

У мене не лишилося нічого, окрім болю. Саме цього відчуття — улюбленого тим, хто опустив мене на коліна й змусив випробувати смак шампанського на моєму тілі. Нема куди більше рухатися. І тепер мені доведеться знову навчитися дихати. Хоч би дихати…