48 годин

Ти перейшла мені дорогу, Кисо.

Його погляд не відпускав, прожигаючи мене аж до кісток.

— Знаєш, що я роблю з тими, хто стає на моєму шляху?

— Я… — набравшись сміливості, я повернулася в бік переслідувача й повільно підняла погляд. Моя рука за спиною сантиметр за сантиметром шукала холодний метал авто…

— Куди ти зібралася?

За секунду він смикнув мене до себе й затиснув сталевими обіймами. — Любиш наздоганялки? — шепіт біля вуха розігнав мурашки по тілу. — Давай пограємо… У тебе є рівно 48 годин, щоб зникнути. Час пішов.